Текст и перевод песни "Артем Лоик - Гори" - Артем Лоик

А що буде — те буде! Ми стріляли в люстерце
А що куля — те в груди! А що слово — те в серце
Чи Ісуси, чи Будди, скільки вір, — стільки бруду
Та одне тільки вічне — як раніше ми люди
А що вийде — те вийде… Як могли — так ходили
Не любили — вбивали, а вбивали — любили…
А що вийде — те вийде! Тільки ангели ви де?
Кажуть тут за дверима. За дверима могили…
А що знати — не знати! А що бачити — темінь
А молитви — на мати! А ікони — на меми…
А пророків — впізнати, як вони вляжуться спати
А дорога від мене — йде напевно — до мене
А що потом — те потім, а що сталось — те зараз…
Скільки коштує злотих райське аблуко даром?
А всі роти до роту своєчасного гроту…
А монети — нездарам, а талант — ідіотам…

Я за невидимими горами
Тільки чорні твої очі і шукав
Я за невидимими горами
Через чорне море, повне чорних кав
Я за невидимими горами
Залишу чорній ночі, з чорних літер, чорний слід
Я за невидимими горами
З чорної діри кричу на весь цей білий світ

Що зможу, те знайду і не втрачу
Ми від дошок до дошок, ми від панча до панча
А що станеться — хай те розмалюється хайпом
І вперед до потопу! Хто з фейсом, хто з потапом
Справедливість, правдивість, непідкупність і віра
Так, ми з вами пробились! Тільки в хащі до звіра
І за те що брав ти лист, де надії іскрились
І в його пащі померли, — ці слова народились
А довічне — не вічне, а центральні — не в центрі
F що гучно — не вірші, а що влучно — не в центи
Що відверто — не ніжно, президенти — не стенди
А що гасне — не свічка, а що віра — не церква
Що зістанеться бро — існувати з розмахом
Хтось рубає бабло тільки часто на плахах
І шинкують руками, наші шкури роками
І летять наші голови із гори колобками

Я за невидимими горами
Тільки там, де золота нема
Я за невидимими горами
Тільки там, де краща пісня німа
Я за невидимими горами
Дійду, дістану, відшукаю свій причал
Я за невидимими горами
Бачу його, але невже, це те, — з чого почав
Я за невидимими горами
Знову забуду, знову сліпо розпочну
Я за невидимими горами
А розпочну — це ж розпач, ну
Я за невидимими горами
Знову гатитиму руками в двері дому
Я за невидимими горами
Поки не зрозумію, що я сам закрився в ньому
А что будет — то будет! Мы стреляли в зеркальце
А что шар-то в грудь! А что слово — то в сердце
Или Иисус, или Будда, сколько веры - столько грязи
Но одно только вечное - как раньше мы люди
А что получится-то получится ... как могли-так ходили
Не любили — убивали, а убивали — любили
А что получится — то получится! Только где вы ангелы?
Говорят здесь за дверью, за дверью могилы
А что знать — не знать! А что видеть — темень
А молитвы — на знать! А иконы-на мемы…
А пророков — узнать, как они улягутся спать
А дорога от меня — идет, наверное — до меня
А что потом — то потом, а что случилось — то сейчас
Сколько стоит золотое райское яблоко? Даром
А все рты до рота своевременного грота
А монеты-бездарям, а талант-идиотам

Я за невидимыми горами
Только черные твои глаза и искал
Я за невидимыми горами
Через черное море, полное черных канав
Я за невидимыми горами
Оставлю черной ночи, из черных букв, черный след
Я за невидимыми горами
Из черной дыры кричу на весь этот белый свет

Что смогу, то найду и не потеряю
Мы от доски до доски, мы от панча до панча
А что произойдет — пусть то разойдется хайпом
И вперед к потопу! Кто с Фейсом, кто с Потапом
Справедливость, правдивость, неподкупность и вера
Так, мы с вами пробились! Только в чаще до зверя
И за то, что брал ты письмо, где надежды искрились
И в его пасти умерли, — эти слова родились
А пожизненное — не вечное, а центральные — не в центре
И что громко - не стихи, а что метко — не в центы
Откровенно — не нежно, президенты — не стенды
А что гаснет — не свеча, а вера — не церковь
Что останется бро - существовать с размахом
Кто-то рубит бабло, только часто на плахах
И шинкуют руками, наши шкуры годами
И летят наши головы с горы колобками

Я за невидимыми горами
Только там, где золота нет
Я за невидимыми горами
Только там, где лучшая песня немая
Я за невидимыми горами
Пойду, достану, отыщу свой причал
Я за невидимыми горами
Вижу его, но неужели, это то, с чего начал
Я за невидимыми горами
Опять забуду, снова слепо начну
Я за невидимыми горами
А начну — это же отчаяние, ну
Я за невидимыми горами
Снова буду бить руками в дверь дома
Я за невидимыми горами
Пока не пойму, что я сам закрылся в нем