Текст и перевод песни "Артем Лоик - Сліди" - Артем Лоик

Крокую по слідам, уникаючи зірок
Римую небесам і ставлю на зеро!
Пишу це завдяки обірваних з плечей
Крил, а ваші мідяки залишу для очей…
Від щастя до біди, де реп не для дерев
Мій, будую в собі дім, без замкнутих дверей!
Мрій тільки як і я! Не бійся темноти!
Буває як не як час коли і ти не ти!
Час, коли пливе з-під ніг розплавленна земля!
Але я зрозумів чого прагнула змія!
Вказала на слабке і я з'їв не озернувсь
Але вірю прийде час, коли зможемо звернуть!
І вічний райський сад, знайдемо у собі!
Так хочеться назад повернутись, де слабкі
Мої рими і слова, але сильний, як і дух
Мій погляд, де ще в дзеркалі не ворог мій, а друг!

Де більший за понтами і де менший за роками
I де гупаю по стінам дуже тонкими руками!
Де я кричу на весь це світ і де лечу я
I де мені начхати, що він мене не чує!
І радуючись тріщині, йду до перемоги
Біжу до вас із віршами і вірю в них, як в Бога!
Де друзі мої разом, під під’їздом і чекають
I наші всі образи нас так сильно не чепають

Крокую по слідам, але тільки ті сліди
Згубились, — мені там, підсказали — йди сюди…
І я повірив і пішов, стежками тих людей
І багато чого знайшов, але тільки не себе…
Забув свою мету, там забув свої удари
Але зрозумів — іду, — на місці, а не далі
І залишив ті міста, де блукав один до того
Почав з нового листа шукати до себе дорогу!
Попереду був ліс, в лісі було болото
І я випадково вліз в його чорну позолоту…
По вуха зачерпнув і досхочу наївся
І думав, що помру я один у тому лісі!
Але витягнули руки і я знову пішов…
Ті міцні, великі руки — тягнулись із книжок!
І вже відчуваю мама, — нарешті іду слідами!
І я бачу своє сонце! Але воно сідає…

Крокую по слідам, уникаючи зірок
Римую небесам і ставлю на зеро!
Пишу це завдяки обірваних з плечей
Крил, а ваші мідяки залишу для очей…
Від щастя до біди, де реп не для дерев
Мій, будую в собі дім, без замкнутих дверей!
Мрій тільки як і я! Не бійся темноти!
Буває як не як час коли і ти не ти!
Шагаю по следам, избегая звезд
Рифмую небесам и ставлю на зеро
Пишу это благодаря оборванным крыльям
А ваши медяки оставлю для глаз
От счастья до беды, где рэп не для деревьев
Строю в себе дом без замкнутых дверей
Мечтай только, как и я! Не бойся темноты!
Бывает как не как время когда и ты не ты!
Время, когда плывет из-под ног расплавленная земля
Но я понял, к чему стремилась змея
Указала на слабое и я съел не обернувшись
Но верю, придет время, когда сможем все вернуть
И вечный райский сад найдем в себе
Так хочется обратно вернуться, где
Рифмы и слова сильные как и дух
Мой взгляд в зеркале - не враг мой, а друг

Где больше понты и где меньше по года
И где ступаю по стенам очень тонкими руками
Где я кричу на весь мир и где лечу я
И где мне наплевать, что он меня не слышиат
И радуясь трещине, иду к победе
Бегу к вам со стихами и верю в них, как в Бога
Где друзья мои вместе, под подъездом ждут
И все наши обиды нас так сильно не задевают

Шагаю по следам, но только те следы
Стерлись, но мне там подсказали
И я поверил и пошел, тропами тех людей
И многое нашел, но только не себя…
Забыл свою цель, забыл все невзгоды
Но понял, что шагаю на месте
И оставил те города, где бродил один до того
Начал с нового листа искать дорогу
Впереди был лес, в лесу было болото
И я случайно влез в его черную позолоту
По уши зачерпнул и вволю наелся
Думал, что умру я один в том лесу
Но вытащили руки и я снова ушел
Те крепкие, большие руки — тянулись из книг
И уже чувствую мама, — наконец иду по следам
И я вижу свое солнце! Но оно садится…

Шагаю по следам, избегая звезд
Рифмую небесам и ставлю на зеро
Пишу это благодаря оборванным крыльям
А ваши медяки оставлю для глаз
От счастья до беды, где рэп не для деревьев
Строю в себе дом без замкнутых дверей
Мечтай только, как и я! Не бойся темноты!
Бывает как не как время когда и ты не ты!