Текст и перевод песни "Артем Лоик - Запитав" - Артем Лоик

Я знову ходжу сам по книжкам, як по стежкам
Знову рву потім пишу і кидаю не в екран
А в душі ті, котрі пущу до себе на вогонь
Де спішить серед дощу мій відчепленний вагон
Це честніше буде ніж, мною пущений із рук
Ніж, який не буде ніж, звук, який не буде звук
Вірш, який не буде вірш, яд, який не буде яд
Реп, який не буде реп, я, який не буду
Я

Запитив — хто ми є?
Тілько хто відповість
Тут кожен знає тільки говорити — то моє
Не чіпай, відійди, не питай і не лізь
Запитив — хто ми є?
Тілько хто відповість
Тут кожен знає тільки говорити — то моє
Не чіпай, відійди, не питай і не лізь

Перадам привіт батькам, ось і ми, як ви колись
По квартирам, по хаткам, посварившись розійшлись
Мої вороги закляті, кращі друзі, тільки де
Ми забули свої клятви, свою силу і себе!?
Врешті решт таке життя... Ми стали старші
Втали чесні, розумніші, мудріші, тільки не кращі!
Все навколо і в пітьмі, боючись даремно впасти
Шукаємо на дні своє ілюзорне щастя!
Нас хапають знову тренди, знову одягають шмотки
В’яжуть ціни, проблеми підставляють повні стопки
Забивають знову мізки і ми забуваєм цілі
I спішим, як всі до миски, головне, щоб були цілі
Наші голови і діти... Біля миски — більше премій
Навіщо нам летіти, ми щасливі і на фермі!?
Наші дії стали звуки, наші ноги стали в ряд
Наші крила — стали руки, наші ми всі стали
Я

Запитив — хто ми є?
Тілько хто відповість
Тут кожен знає тільки говорити — то моє
Не чіпай, відійди, не питай і не лізь
Запитив — хто ми є?
Тілько хто відповість
Тут кожен знає тільки говорити — то моє
Не чіпай, відійди, не питай і не лізь

І нічого не трапилось, той же парк за вікном
Але інші тепер багаті дешевим вином
Але інші тепер до ночі, точніше до ранку
Як ми колись виходять і не потрапляють в рамки
Навязані дорослими, тепер куди нам діти
Ті спогади, коли ми правду шукаєм, як діти
Будуємо сенси, малюємо смисли
А зараз краще розійтись, тільки руки потисли
Так легко втратили жагу і забули питання
Наше повстання — з дружиною і сином в інстаграмі
Нажаль не на годину, забули ким ми були
Так легко стали тими, — кого зненавиділи!
І крокуючи по сходам прямісінько в інферно
Ми проміняли свої сховані мрії на ферму!
Вже час прощатись і кінчається, мов би навмисно
Ця піся, обирай до себе підеш чи до миски!

Запитив — хто ми є?
Тілько хто відповість
Тут кожен знає тільки говорити — то моє
Не чіпай, відійди, не питай і не лізь
Запитив — хто ми є?
Тілько хто відповість
Тут кожен знає тільки говорити — то моє
Не чіпай, відійди, не питай і не лізь
Я пробегаюсь по книгам, как по тропинкам
Снова рву, потом пишу и не выношу на показ
А в душе те, кого пущу к себе на огонек
Спешит среди дождя мой отцепленный вагон
Честнее будет нож, мною пущенный из рук
Нож, который не будет нож, звук, который не будет звук
Стих, который не будет стих, яд, который не будет яд
Рэп, который не будет рэп, я не буду
Я

Спрошу — кто мы есть?
Только кто ответит
Здесь каждый знает только одно – это мое
Не трогай, отойди, не спрашивай и не лезь
Спрошу — кто мы есть?
Только кто ответит
Здесь каждый знает только одно – это мое
Не трогай, отойди, не спрашивай и не лезь

Парадам привет родителям, вот и мы, как вы когда-то
По квартирам, по домам, поссорившись разошлись
Мои заклятые враги, лучшие друзья, только где
Мы забыли свои клятвы, свою силу и себя!?
В конце концов такая жизнь... Мы стали старше
Стали честнее, умнее, мудрее, только не лучше
Все вокруг и во тьме, боясь упасть зря
Ищем на дне свое иллюзорное счастье
Нас хватают снова тренды, снова одевают шмотки
Вяжут цены, подставляют полные стопки проблем
Забивают снова мозги и мы забываем цели
И спешим, ведь главное, чтобы были цели
Наши головы и дети — больше премий
Зачем нам куда-то лететь, мы счастливы и в ферме!?
Наши действия - звуки, наши ноги встали в ряд
Наши крылья - руки, мы все встали
Я

Спрошу — кто мы есть?
Только кто ответит
Здесь каждый знает только одно – это мое
Не трогай, отойди, не спрашивай и не лезь
Спрошу — кто мы есть?
Только кто ответит
Здесь каждый знает только одно – это мое
Не трогай, отойди, не спрашивай и не лезь

И ничего не случилось, тот же парк за окном
Но другие теперь богаты дешевым вином
Но другие теперь до ночи, точнее до утра
Как мы когда-то выходят и не попадают в рамки
Навязанные взрослыми, когда мы дети
Те воспоминания, когда мы правду ищем, как дети
Строим смыслы, рисуем смыслы
А сейчас лучше разойтись, только руки пожав
Так легко потеряли жажду и забыли вопрос
Наше восстание — с женой и сыном в Инстаграме
К сожалению не на час, забыли кем мы были
Так легко стали теми, кого возненавидели
И шагая по лестнице прямо в Инферно
Мы променяли свои спрятанные мечты на ферму
Уже время прощаться и оно кончается, как бы намеренно
Так что выбирай к себе пойдешь или к миске

Спрошу — кто мы есть?
Только кто ответит
Здесь каждый знает только одно – это мое
Не трогай, отойди, не спрашивай и не лезь
Спрошу — кто мы есть?
Только кто ответит
Здесь каждый знает только одно – это мое
Не трогай, отойди, не спрашивай и не лезь