Текст песни "Артем Лоик - Зірки" - Артем Лоик

Ніяк не надивлюсь… Хоч за вікном все теж…
Але ти бачиш значно далі, друже, як ростеш…
Але ти бачиш значно більше, друг, і зазвичай
Ти бачив свою радість, а розгледів там - печаль…

Ти бачив свою силу, а розгледів свою - біль…
І бачив в тому - цукор, а розгледів в тому - сіль…
Але з кожним своїм кроком натираючи мозолі
Ти зміг побачити, що є і цукор в тої солі!

Із ростом розумів, де холодно від злив,
Твій корінь, що в тобі заритий Господом - міцнів!
А де світило сонце, було тепло, де високо
Зійшло твоє коріння, чи творіння і засохло…

Де бачились лучі від сонця, де долав
Перепони - зрозумів, що дійшов тільки до ламп!
І вимкнувши їх всі, дописавши свої шпори
Ти думав там стіна, придивився вийшла - штора!

Ніяк не надивлюсь, - до мене скрізь роки
Човнами із калюж пливуть мої зірки…
І падають, як раз, до босих моїх ніг!
І я біжу, але ніяк не добіжу до них!
Ніяк не надивлюсь, - до мене скрізь роки
Човнами із калюж пливуть мої зірки…
І падають, як раз, до босих моїх ніг!
І я біжу, але ніяк не добіжу до них!

Ніяк не надивлюсь… Із друзями росту…
Спочатку бачив повну пляшку, а потім пусту…
Спочатку бачив дружбу нашу, а потім розлом…
І те що нас звязало виявилось не вузлом…

Писав до забуття, все навів, а потім - стер…
Де бачив своє життя, - розгледів свою смерть…
Там, де бачив повний злет, - виходить низько впав…
Де бачив по пояс все, - ледве подолали вплав…

Побачив свої цілі, придививсь - вони не цілі!
Бачив яблуко Адама, придививсь - воно в руці є…
Так бажені без тями - гострі вершини гір,
Лишились камінцями у розбитих берегів…

Де море стало річкою, а в річку неба крізь
Упала зірка нічкою, поки я ріс і ріс…
Зробила її калюжою, під ноги дітвори
Де ще плавають - не тонуть нескорені зірки!

Ніяк не надивлюсь, - до мене скрізь роки
Човнами із калюж пливуть мої зірки…
І падають, як раз, до босих моїх ніг!
І я біжу, але ніяк не добіжу до них!

Ніяк не надивлюсь, - до мене скрізь роки
Човнами із калюж пливуть мої зірки…
І падають, як раз, до босих моїх ніг!
І я біжу, але ніяк не добіжу до них!

Ніяк не надивлюсь, - до мене скрізь роки
Човнами із калюж пливуть мої зірки…
І падають, як раз, до босих моїх ніг!
І я біжу, але ніяк не добіжу до них!

Ніяк не надивлюсь, - до мене скрізь роки
Човнами із калюж пливуть мої зірки…
І падають, як раз, до босих моїх ніг!
І я біжу, але ніяк не добіжу до них!